Почему только раз можно в жизни любить
Всей душой и всем сердцем мятежным?
Почему разлюбив,вновь нельзя полюбить
Тем же чувством горячим и нежным?
Почему только первой любви не забыть?
Первых слов и лазурных мечтаний?
Почему ко всему может сердце остыть,
Но не к памяти первых страданий?
Почему все былое проходит,как сон,
Захлебнувшись житейской молвою,
Только первой любви молчаливая тень
Будет вечно ходить за тобою?..
В твоїх очах сміється літо.
Від нього погляд світиться теплом.
В твоїх очах буяють квіти,
Ніжністю розмаєним ковром.
В твоїх очах бурхливе море
Із каро-темною водою.
В твоїх очах високі гори
І небо з хмарок чередою.
В очах твоїх на самім дні,
Між квітів, літа, гір, тепла,
Лежать перлини неземні.
Мабуть це є душа твоя.
В твоїх очах сміється літо.
Від нього погляд світиться теплом.
В твоїх очах буяють квіти,
Ніжністю розмаєним ковром.
В твоїх очах бурхливе море
Із каро-темною водою.
В твоїх очах високі гори
І небо з хмарок чередою.
В очах твоїх на самім дні,
Між квітів, літа, гір, тепла,
Лежать перлини неземні.
Мабуть це є душа твоя.